чомусь всі бачать тіло а не душу
та відчувають холод всередині
що напишу сьогодні на картині
про почуття, якими я брешу
щодня кажу тобі моє "пробачиш?"
за те, що я, травмована роками,
оплакую сама собі сльозами
нестерпний біль, що навіть не побачиш
хочу закритись, відсахнутись, бігти
забувши про палку любов у серці
ти ніжно в очі глянеш у люстерце
загоїш рану, даш в коханні мліти
не розумію, сонце, чим живеш ти
чому сьогодні грієш, завтра палиш
розіб’єш серце, вламки переступиш
не чутимеш, як зірвуся волати
приходить день, проходять стрімко ночі
на наших "ми" стояла жирна крапка
колись вгадала правду мені бабка
що не від щастя будуть мокрі очі
Уляна Шемонаєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
