Чому?

І знову я,
І знову лезо,
І знову в голові "чому?".
Я знову дряпаю це тіло,
Яке зґвалтованеє фразою "люблю",
Але чому цю біль не відчуваю,
І не спиняю.
Але ж в мені та самая дитина,
Яка так мріяла про справжню, відану любов.
Але я знову дряпаю це тіло,
І знову ти питаєшся "чому?",
А я скажу.
"Та ти ніколи не відчуєш ту біль,
Яку я терплю зараз.
Воно вже так болить,
Що стриматись не можу.
А лезо може хоча б на трішки
Ту біль яку ти ніколи не відчуєш,
Бо ти, напевно, ніколи й не любив."
І знову я,
І знову лезо,
І знову в голові "чому?"…
Софія Корнієнко