Наче все добре, повітря спокійне.
Але вуха щось коле й гризе.
Думки стають гострі й невпинні,
Біль на серце щось невпинно несе.
Це не вкладається у голові,
Думки будують нейронні зв’язки.
Хай там як, а поруч свої.
Може зняти з серця замки?
Новини вже добивають,
Події сильно лякають.
Хто сьогодення врятує,
Коли сила Всесвітня лютує?
Поле велике із прапорів,
Життям і кров’ю облитих.
В мене немає слів,
Ніхто не верне всіх життів…
Щетиніна Дар’я
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
