Чому???

Чому, я маю гинути в окопах?
Чекати смерті більше ранку
А вони, крадуть, крадуть безкарно
Невже ці суки, такі нахаби
Без совісті й моралі –
Там гинуть люди,
Люди гинуть.
А вони чорти прокляті,
Голодні -їм все мало
Я тут за сотні кілометрів
Покинув дім, дітей голодних,
В снігу лежу, хоча уже і тепло.
Чи за свою землю хоч я помру?
Немаючи свого нічого.
Чи захищу свою сімю, коли буду безвістки пропавшим?
Невже бездарна смерть моя?
Напевно, Україно
Немати тобі волі, немати долі
Не почує світ твоєї правди
Не побачиш розквіт сонця
Твої люде досі у кайданах.
Не можуть голови підняти
Подивитись правді в очі.
Ці чорти дали вам страху досить
Аби боятись їх, боятися бороти
Поки вовки з усіх сторін деруть
Вони крадуть, п’ють кров твою.
А ви з упущеним лицем, раби безвольні
Не можете цій пявці, брюхо розірвати.
Цю кров ви самі їм даєте
І ви не гірше вовка матінку дерете
Приречена ти ненько,
І не жалій своїх дітей, невдячних
Коли в чужому світу
Блукати будуть, сирохмани.
Нас кинули свої,
А може і не були вони своїми
Все знали і давно уже рішили
Та може, хоч би на кінець
Їм стати кісткою у горлі
Та боротись…?
Де поділись всі герої?
В котрих забрали долю.
Візьмем плату
за кожну краплю крові,
Нехай вони, не ми, бояться,
І їх рід гнилий та вовчий
Настигне вік короткий.
Забудь, цей світ був і є жорстоким
І ти лише число в переліку журнала
Лежи собі, в сирій землі -двохсотим
В могилі невідомого солдата
Петро Петришин