І коли людина вже стоїть,
На чорному порозі смерті,
Вона захоче лиш одне…
Поруч побачити людину врешті.
І не рідних, не близьких,
А ту, про яку спогади вже стерті.
Зробити б хоч єдиний вдих,
Тих локонів забутих в круговерті.
Ту з ким ти був на небесах,
Ту яку згадав у кожному куплеті.
Лиш одну любиму і єдину,
Яку так довго протримав у секреті.
Ту одну нестримну і невинну,
Благатимеш зʼявитися в моменті,
Коли сам стоїш на чорному порозі смерті.
Лікіанна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
