Тихо падають листя.
Iнодi дощiк йде
Сонечко золотеньке
Владу ночi вiддає
Природа має,
Чотири пори року.
В життi людини з вiком,
Змiни також є.
Весна, що нiжна та темдiтна.
Лаская, теплим промiчком навкруги зiграє.
Так у людей, перше кохання.
Букет тюльпанiв,
Поцiлункiв та обiйм
Надiī, свiт у ног,
багато планiв..
А потiм йде яскраве, жарке лiто,
Багато мандрiв, вiдпочинку, метушнi.
Таке жарке, одежа снята .
I у стосунках теж саме.
За лiтом йде поважна осiнь.
Вона степенна та рiзна.
В цю пору так важливо парам.
Згадати про свою Весну.
За осiнью, зима настала.
Важливо де тебе застала.
Зимою стужа, вьюга, вiтер
Зiгрiтися у теплий дiм
спiшишь
Твiй дiм, де є коханна, дiти.
Де є повага до тебе,
Та īжа смачна на столi.
Але й так може трапитись.
В ту осiнь заблукав шукая лiта.
Другая жiнка знайде шукача…
Дорогу позабудиш ти злегка.,
Коханнiй розбивая серце.
В чужому домi, даже теплом,
А холод став таким нестерпним..
Дiм твiй, не знаєш де…
Та мріяти частіше будеш.
Про спокій i сім’ю.
Та про колишню що залишив…
Олена Коротецька
