ЧУЖА ЗИМА

Чужа зима у гості завітала.
Моя була геть інша — без війни.
Для мене срібну косу розплітала,
А ця — вогнями палить бур’яни.

Аби ж лише бур’ян, а то і землю!
Міста мої та села заодно…
Даремно ти прийшла, чужа, даремно!
Не приживешся тут ти все одно.

Моя зима вкривала чистотою.
Твої сліди — лиш згарища та кров!
Рукою ти керуєшся чужою.
Моєю — керувала лиш любов.

Моя — колядувала і співала.
Від тебе — тільки сльози й лютий біль.
Бодай би ти, чужа, була пропала!
І луснула від власних божевіль!

Моя — нехай повернеться, рідненька!
Снігами забинтує слід війни!
Укриє мої землі, ніби ненька,
І звитяги чекає від весни.

Барчук Р
19.02.23