Серед степів, в білім снігу,
Сумує чий то шепіт.
По тонкій корці, тихо, Розповзається журба.
Ледь зігріває його мрія,
Про той єдиний, чистий всесвіт.
Де не звучить, за спокій в небі, Побратимів, молитва.
Де не кричиш,
Ненависть криком давиш, Невтіхаючи.
Де ти тікаєш і ховаєшся,
Зі сміхом, від дітей, а не від куль.
Де світ стає яскравим,
Гарячим сонцем засліпляючим.
А не від фосфорних,
Негаснучих тортур.
Де є межа для всього зла,
А правду не продаш –
Всі її мають!
Де честь і Бог то не слова,
Якими прикриваючись,
Грабують і вбивають.
Де знають, що людська душа, Єдина річ, яка вартує всього,
Де бережуть її, шанують і плекають.
Та мрія живить тихий шепіт.
Мрія про ганок в сонці, про дітей.
Мрія про справжній, мирний всесвіт.
Мрія про тих, хто має тую душу,
Коханих, рідних, про своїх людей!
Дякуємо воїнам ЗСУ!
Вічна пам’ять полеглим героям!
Катерина
