У лісі теплім і дрімучім,
Де місяць світить між гілок,
Де вітер у корінні кручі
Співає пісню між зірок,
Де в тиші шепчуться дерева,
І тихо сунеться туман,
Там озеро, немов жар-птиця,
Ховає відблиск давніх ран.
Воно дзеркальне, ніби мрія,
Торкнись – і світло забринить,
А з глибини, крізь тінь і тишу,
Душа минулого звучить.
Там відображення пливуть,
Як тіні слів, що не вернуть,
Там хвиля ніжно обійма
Всі мрії, втрати і літа.
Зануриш пальці у блакить –
І серце знову заговорить,
Бо в тому дзеркалі води
Знайдеш себе, свої сліди.
О, озеро моїх думок,
Ти тишу в серце запорож!
Хай світ гуде – ти бережи
Мій світлий берег у душі.
Віка Федорич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
