Ідучи через гори і лани,
Через добрі річки,
Через молоді потоки,
Щось озера, мій шлях
Він малий і згинається творчо,
Просто шлях, по якому йдуть люди.
Навіть на небесах шлях, Серед хмар рожевих,
Серед світів тягнеться важкий шлях.
З кожним роком все прозоріше стає,
Майже зника
То є, то його немає,
Більше, коли дороги немає. Переростає в інший, Насправді шлях — це бесмислиний потік
Дьоміч Володимир
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
