Шлях
Мандруючи своїм життям ,
Втрачаю марні сподівання
На віддану любов мерця ,
На власні обіцянки.
Дивлюсь на світ з примружених очей.
Цинічно посміхаюсь долі.
Я вже не вірю у людей ,
Не відчуваю болю.
Все більше думаю про вічне .
Стріляю поглядом у небо.
Зірок розсипане намисто –
Віщує мені шлях додому.
Перегортаю календарні дні,
Записую роки на скроні .
Вже недалеко десь поріг,
А за порогом воля.
15.12.2023.
Лях Сергій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
