Шрами і мрії

Це війна залишила шрами на моїй душі, не заростуть і за роки,
Та нашу країну вони наповнюють, як вирви-окопи,
Я б так хотів сказати, що все пройде, що все це забудеться,
Та неможливо забути те, що з ними відбулося,
Я б так хотів, щоб ніхто не знав цю війну, цю криваву заграву,
Щоб жили всі у мирі, у полях, у садах біля ставу,
Та не всі прагнуть миру, та не всім як ми люди,
Ба знайте ми не забудем, не закинем це діло нікуди,
Хтось вбивався, хтось мріяв, а хтось помирав,
Та не кожен хотів навіть мрію пустити…
І можливо забудуть, пройдуть-пробіжать мимоволі,
Та це ж нам помирати в жовтому полі,
Під небом, чорним від диму і злоби,
Де повзають нелюди, та може ж здобудем,
Їх всіх, всі страхи й сподівання-надії,
Переживем, переборем, пройдемо,
І схилим голову перед столітнім древом,
Що поливати кров’ю наші батьки.
Просто людина