Немає щасливої миті
На білому світі,
Навіть де виріс і йшов
Босоніж по росі тоді
Ми не зважали у світі
На щастя короткої миті,
Там де холодна роса
Ще цілющою була тобі.
На жаль не збагнути,
Що в цьому світі буде,
Тепер ми всі над дзвінкій
Порожнечі стоїм.
Нехай жах війни
Зникає і про нас забуде
Відтоді я стану Боже
Вірним рабом твоїм.
А літо палає на землю лягає –
Потрібно дощу.
Знову на ранок ляже світанок
У літній красі.
Важка дорога веде до Бога,
Я собі не прошу,
За землю благаю, її обіймаю
В холодній росі
Тепер понад прірвою
Небо синє мене тримає,
Може стане потрібно
Я руки йому підійму
Вже зовсім поруч
Бог душі наші охороняє
Буде потрібно йти
Я вірно до нього прийду.
На жаль мир у війні
Дурнів тих не розрадить
Вони такі в світі
Для вбивства і тої брехні
Так уже сталося…
А світ Україну не зрадить
І світлії душі героїв
У вічності Бога живі.
А літо палає на землю лягає –
Не буде дощу.
Знову на ранок ляже світанок
Але не в душі.
Я навіть у Бога біля порога
Собі не прошу –
На землю лягаю, її обіймаю
В холодній росі.
Л Дідусенко 16,06,2024р.
Леонід Дідесенко
