Я пам’ятаю кожен спільний крок,
Кожен спільний подих ,
Не знала я тоді , що це життя дає урок ,
Без прав на змін життєвих жодних .
Не повернути ,не збагнувши ,
Що це взагалі відбулось?
А так кортілось пригорнутись ,
Тримати зірку ,щоб бажання збулось .
Та лиш на хвильку щастя стало ,
Все обірветься у цю мить ,
Відчувши тільки – щастя того мало ,
Пускаєм у всесвіт нехай полетить.
16/07/2016
Анастасія Мізера
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
