Щепки на губах

Щепки на губах — кричать.
Лежить і плаче на снігу мала дитина.
Роздерті губи вже давно втратили надію —
Прощальний поцілунок не гріє,
А лише приносить біль, що виє.

Вії, спалені вогнем, і брови —
Вже ніколи не стануть просто бровами.
Не посміхнеться більше та дитина.
А батько лежить, не знаючи,
Як глибоко в ній ця кривава, ница біль копає.

Копає й карає —
Ту яму, в якій лежить бренне тіло,
Що вже білого світу не знає.
Болять руки, ноги,
А стогін у грудях уже не гуляє —
Бо щепки на губах у крові засохли.

І ні сміху, ні плачу не знає
Та дитина, що світ докоряє —
Вже не співає.
Бо немає дитини. І батька — немає.
Лиш світ докоряє,
І яму копає, глибини якої не знає.
Анатолій