Впали коси чорні та й на плечі.
Зустріне знов його вона одна.
Суботній тихий сумний вечір.
Біля вікна… Біля вікна….
В її житті нема романів.
Нема розваг, нема кохання.
Лише сумний та тихий вечір.
Та не останній… Не останній….
Колись була вона яскравой квіткою.
Робота в радість, а життя прекрасне.
То як так сталось непомітно?
Що іскра згасла… Іскра згасла…
Лише книжки тепер у неї в друзях.
Іноді фільми, іноді парки ранні.
Коли ж і вона стане, для когось, музою?
Щоб як в романі… Як в романі…
Проходить день за днем, роки минають.
Заплете коси срібні на світанні.
Згадає молодість і мрії про, колись, жадане.
Її примару… Її кохання…
Катерина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
