Та скука смертна — не для мене,
Хоч вже живу багато я століть.
Екскурсоводом стати захотілось —
Тож не спиняє й темна, тиха ніч.
Із дня у ніч труджуся я невтомно,
Відкриваючи шедеври знов.
Митців, поетів.
І всяку давню, трепетну любов.
Для мене це — мов другий аркуш,
Порожній, білий, з ароматом мрій,
Неначе я заново народжений,
Й пишу історію свою — без днів.
Тепер, коли минуле в серці бродить,
Я думаю: а чи було варто?
Працю, що так колись я ненавидів —
Чи варто було те життя тягать?
Та буденності настав кінець,
І я спокійно мовлю прощання:
Дорогий читачу, я маю йти —
Прийшла нова душа на пізнання.
Вона бажає чути про скарби —
Про спадщину моєї України.
І я розповім усе, що зберіг
У пам’яті своїх віків нетлінних.
Нео
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
