Щось

З роками проживаю я свій вік-
Щось в серці потихеньку гасти стало, І плине час, від тих думок я майже втік,
І майже відчуття нема що щось пропало. В якийсь момент це "щось" я ніби відпустив:
Нарешті, тепер я точно вільний!… Але в кінці згадати чи забути не зумів,
Для цього я був не достатньо сильний.

А час іде, години заміняються на дні,
Мить іноді і зовсім не вловима, Рожеві окуляри знову не вдягти,
І світ вже не побачити дитячими очима.

Тоді момент я цінувати не хотів,
Бо не було того за ради чого зупиниться, Але тепер я знову вірить захотів,
Що полум’я минуле розгорится. Тепер я зрозумів, що щось,
Колись горівше, досі тліє, І знову загорілося це "щось",
Тепер підкріплене надієй.

Назар