спочинок прийде до душі
і благаю лиш вночі
щоб не відкривши очей
зняти тягар з плечей
буде тихо на могилі
маленькі деревця похилі
тіло не воскресне від сліз
скільки ти не лізь
буде плач та буде горе
для мене ж відкрите море
і я не розумію долі
у вас було забагато волі
чому кричали та благали
хоча допомоги не шукали
ненавидиш мене, але хочеш, щоб я були
в небеса моє тіло звели
стану твоїм найгіршим кошмаром
прийду найпекельнішим жаром
спалю дотла гнилі мрії
не залишивши надії
думав, що мене вбʼєш
але сам собі ляпаса даєш
тільки не вздумай брехати
про те що не хотів втрачати
бо навіть в печалі
чи були я настільки невдалі
що ти показав пекло на землі
я буду завжди поруч, але не вдома
сумувати – щотижнева втома
сльоза відбилась невагома
Крістіна Головань
