Це промінь тепла у холодну погоду,
Це руку подати, коли хтось упав,
Це слово ласкаве, як нагорода,
Вогонь, що мов світло в душі засіяв.
Це вміння прощати, коли так не легко,
І серце відкрите, без жодних умов.
Це жменя надії в дорогу далеку,
І світло, що сіє Божу любов.
Це тиша, де хтось був готовий кричати,
Це вибір мовчати, щоб мир зберегти.
Навіть у дрібницях — навчитися дбати,
І з Богом у серці вперед вже іти.
Юрій Сіромашенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
