відпустити болюче минуле…
ти пройшла вже багато сходин.
а що було, – те було, загуло…
а що є? найцінніший один.
і забути нікчемні образи.
а для чого, скажи, це тобі?..
“тупі фрази” і “чмошні зарази” –
та пішли вони разом усі!
незнавці ювелірних прикрас –
вже й без просьби забрали “моє”.
лиш душа – то мій цінний алмаз.
зачепити? – і током приб’є.
як той паросток, що крізь асфальти,
я — та сила, що виросла з ран.
і хай я не стрибатиму в сальто,
тихо знаю свій внутрішній план.
10:00, 22/09/2019 (Тернопіль, вул. Бордуляка)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
