Дівча із усміхом привітним,
Вдивляючись у широчінь небес,
Ступало кроком непримітним
По жовтій стежці із листяних плес.
Те листя жваво шурхотіло,
Наспівувало щось дівча своє,
В волоссі вітер так грайливо
Бешкетував, не мислячи на зле.
А панночка все мріяла, літала
Між білих хмар густих в далечині.
Чи шлях життєвий обирала,
Чи цілі уже ставила собі?
Рум’янцем личенько зайнялось,
Теплом війнуло раптом з усебіч,
Дівча привітно усміхалось,
Бо з юністю зустрілось віч-на-віч.
6.11.24р.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
