Як?

І як тепер тебе забути?
Твої очі кольором весни , твій сміх…
Я приречений на нескінченні муки
Бо без тебе світ вже не такий
І якщо любити тебе – це гріх
Я готовий довіку в гріху жити
Аби пальцями торкатись твоїх ключиць
І до души твоєї дай хоть трішки доторкнутись

І як тепер тебе забути?
Ти прийшла , навіть не спитала
Як тепер мені самому бути?
Я завжди згадую , як ти чекала
Чекала , поки з минулим покінчу
Я думав мені чудово одному жити
Але неочікувано в годинну ту нічну
Зʼявилась недоторканна ти
Sonechko