Якби

Якби він міг сказати їй, що любить,
Якби відкрилось серце почуттям…
Натомість лиш на відстані голубить,
Лиш уявляє образ – тут і там…
А вітер знов здійняв бажання,
І промінь серце обігрів…
Природа роздає вітання.
У небо свої очі звів…
Якби, якби.., одні вагання.
Чомусь у стопорі його душа.
Бо відчуває дорікання,
Бо відпустив – вона пішла.
І сумніви ятрили його душу,
І бушували кругові вітри…
Колись не втримав, забути мусить?
Вихри розлуки загули.
А час невпинний, не повернеться.
Кохання муки, кипіла кров.
Іще не раз він оглянеться,
Допоки чує її любов.
ND💗
Надія Холод (ND)