Якби

Якби існували тридцяте лютого
Та двадцять пʼята година в добі,
Я б життя тоді не знала блудного,
Впевнена була б у кожному дні.

Мене б не уносило крилами мрії
На край всесвіту та кордонів душі.
Я б не знала в обличчя свої чудасії
І ніколи б, можливо, не складала вірші.

Якби настала колись шоста ночі,
А в тиждень додався ще восьмий день,
Саме тоді згасли б мої замріяні очі,
І голос втомився б від любих пісень.

Проте я істину знаю та щиро радію,
Що маю незмінний життєвий устав.
Я б не зрадила ні себе, ні власную мрію,
Навіть якщо б світ догори дригом став.
Еліза Уінд