Якось так склалося в житті,
Що навіть улюблене заняття –
Те саме душі занепадання,
Більше не приваблює мене.
Дивно бачити себе новою.
Виглядаю я живою,
Істотні зміни відбулися,
Великий плід надій розрісся.
Із часу вкраденого в себе,
Постала постать нерушима,
Вона не із каміння, ні,
Звичайна Я, але нова.
Може Я, а може й ні,
Може це фаза перехідна,
Й завтра я прокинусь знов Ніким –
Той самою цвілою гниллю.
Стася По
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
