Смак сутінковий, запах вечірній троянд
Щойно вдихни грудьми, в бажаннях потонеш
Моїх не омріяних мрій, цілий бастіон і вад
В снах для мене принесеш, ти у своїх долонях
Знаєш, чомусь не снився, омріяний чарівний сон
Цей сон вражає Людську уяву, піднесеним стилем
Відображення Сонця ☀️, дотик ледве білих скронь
Чарівні очі неосяжний Світ, цілюсінький вмістили
Ти мене пробач, що потайки молитвою молю
Колотило серденько в грудях, стомилося битися
Я можливо колись шепотіла, як я Люблюююююююю
Я не Любила, я Надією жила, щоби від холоду зігрітися
Йти куди? Перехрестя шляхів, ми удвох стоїмо
Повсякчас мало часу і часу, одночасно ж багато
На миттєвість собі уяви, що в серцях відчуваємо
У віршах, що пишу, одній лише тобі, моя присвята
Повстав божественний, нерукотворний поруч храм
Обом відчинив без напруги, якісь таємничі ворота
Знаєш, все що я маю, тобі до ниточки, без вагання віддам
А в очах сльоза бринить, відображається храму позолота
Насамперед можливість є, опір не чинити долі
Я в цьому випадку, для себе початок відкрила
Мене зрозумій, зачинилося для нас разом з тобою коло
Як же я раніше, серед сутінок трояндових жила?
М. Т./13.01.23р.
Михайло Тарасенко
