А він побачив в ній красиве тіло.
Її душі розгледіти не зміг.
Хотіла щастя юна діва.
Красу ще не розквітлу не зберіг.
Тримав той скарб у темній скрині,
І жадібно тенета розпускав.
Він так чекав від неї дива,
Щоб діамант без світла заблищав.
Він пив нектар, зірвавши квітку,
Та десь далеко вже були її думки.
Душа літала разом з вітром
Та не бажала ,щоб він міг її знайти.
Вона вкрашала буденну сірість,
Раділа сонцю ,що торкалося вікна,
Ловила промінь на долоні,
надію мала,що прийде її весна.
Вона вбивала їдучим сміхом
Словами різала та зранена душа,
Вона хотіла,як Маргарита,
Десь зникнути з відкритого вікна.
18.12.23
Автор:Людмила Сун-Дун-Чан
Людмила Сун-Дун-Чан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
