Як інколи хочеться…

Так інколи хочеться серцем відчути
Не тільки весну, а й чарівну любов.
В людині одній віднайти свою сутність,
І те, що схвилює всю душу, всю кров.

Так хочеться вірші писати і щиро
Прожити усе, що вмістилось в слова.
Рядки щоб мої як уста говорили,
Щоб мова моя була вічно жива.

Чекаю, чекаю! Страшенно чекаю,
Ту мить коли міцно його обійму.
Тоді розкажу я йому, що кохаю,
І знов як від сну я навік оживу.
Вікторія Тодавчич