Як
Як вгамувати біль, що серце розриває,
І розпач не впустити до душі,
Коли тебе туманом смуток огортає,
І пишуться лише сумні вірші.
Як вірити і не втрачати віри,
У натовпі зневірених людей,
Коли тікають її залишки крізь діри,
Мов кров з прострелених грудей.
Як перейняти спокій у надії,
В буремний час, наповнений вогнем,
Коли руйнуються нещадно твої мрії,
Під заздрості розпеченим дощем.
Як не позбутися спроможності любити,
Серед ненависті, прокльонів і образ,
Коли за власну думку ладні вбити,
Аби не чути не зручних, відвертих фраз…
Та треба просто жити, як вдається,
Радіти щиро кожним тихим днем,
Ті всі дощі і грози, все минеться,
Залишивши по собі тихий щем.
Потрібно йти вперед і не боятись долі,
Життя, як довга нива, в тому й суть,
Живи із честю, все у Божій волі,
А як помреш, то мертві сорому не ймуть!
Костянтин Вишневський
