Янголятко

Цей вірш не про кохання,
І зовсім не про щирі почуття.
Цей вірш, про враження від слова,
Її палких очей, і сонця рай.

І вперше я здивований від неї.
Блакитні очі наче неба стяг.
Її пʼянке волосся біле біле,
І слово, що все серце в прах.
Її тонкі вуста, іще рожеві щічки.
Її забуте мариво буття.
Із нею світ стає соромʼязливим,
І ніч, що супроводжує вона.

Нехай про неї мало, що відомо
Вона, як загадка для всіх людей.
І навіть під впливом алкоголю
Мовчить, ніби у полі хризантем.

Тебе я бачу вперше й не востаннє,
Повір іще почую голос твій.
Ти бережи себе янголятко
Нехай щастя не відходить
Ні на мить!

Вгадаєте про кого?)
Васильєв Юрій