Наступні рядки не говорять про зраду,
Чи безмежно закохане небо.
Вони пісню плетуть неминучу,
Із шрамів і болі до неї.
Світ не знає скільки у серці
Темних ниток сплетених в згусток.
А разом із ними тиша,
Що бракує казати про душу.
Для нас вона загадка з темних часів,
І в голові лиш мета розгадати.
Що у неї у серці бринить?
І чи зможе вона подолати?
В мене думка лише одна,
Вона з середини дуже сильна.
Та зовні зовсім тендітна
Діамантова, незабутня дівчина.
Все хочу я розгадати
Безтурботність і думку її.
Янголятко не крийся у драмі,
Відкрийся в романі своїм.
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
