Янголятко

Із нею годинами можу сидіти,
І просто так тихо мовчати.
Я хочу кохати своїми очима,
Її безтурботні ранки.

Мене вражає її міркування,
Її задумлива печаль.
Мене захоплює бажання,
Перейти весь океан.

А вона Янголятко із неба,
Нерухома її тверда сталь.
Я побачив у ній світ деталей,
Що з душі виривається жаль.

І як мені оминути,
Діамантові очі красуні?
Як не дивитись на руки?
І чому так важко зітхають груди?

Із нею годинами можу сидіти,
І просто так тихо мовчати.
Янголятко, що має крила,
А в серці безодню рая!
Васильєв Юрій