Я вірю в те,що янголи існують,
Я бачив одного посеред дня,
Тепер за янголом своїм сумую,
Тепер жалкую,що не янгол я…
Чому ж я,мамо, не літаю?
Чому не маю я цей дар?
Крила кохання я не розправляю,
Не підіймаюсь вище хмар…
Я бачу янгола – він посміхається,
Чарівна посмішка і погляд в душу,
Можливо янгол просто насміхається,
Злітає в небо,а я страждати мушу…
З думками цими я тепер живу,
За що мені така от кара?
Позбавила мене ти сну,
Бо янгол і людина – то не пара…
Баланов Артур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
