Українське село, мов край казковий,
Де кожна хатка – неначе образ божий.
Тут жайворонки співають на ранок,
А сонце встає в небесах гарячих.
Поля золоті, мов килим розстелений,
Де селянин трудиться, мов богом благословлений.
Корова муркоче, вівці блеють в долині,
Життя в селі – мов весняна казка милі.
У старій церкві дзвони гудуть відгуком,
І душа кожного до віри звертається втом.
Святкові обряди, душевні співи в неділю,
Українське село – велике святиню.
Тут кожен знає кожного за ім’ям,
І важкою працею землю обробляє руками.
Сім’я єдина, як вічне дерево роду,
І тут у серці любов до рідної землі.
У селі чисте джерело , наче пливе вода,
І ліси густі, мов таємничі обрії.
Тут спокій і тиша, ніжність і краса,
Українське село – моя святиня гасла.
І я буду довго жити у селі,
Де серце моє пов’язане з кожною долею.
Бо село моє – це доля й моє життя,
Українське село – моя вічна сила.
