Я втомлена. Немає сил…
Немає сил на те, щоб просто жити.
Виснажена. В очах журба.
Я сенс життя не можу зрозуміти.
Тримаюся з останніх сил,
Але зламатися не маю змоги;
Бо я відповідальна за сім’ю —
Говорить син: вперед до Перемоги!
Синові я кажу: Мій рідний хлопче,
Настане час, — закінчиться війна!
А ти мені у відповідь шепочеш:
Матусю, не зламає нас вона!
Бо духом ми сильні, нескорені, несхитні,
Прокинемося скоро ми від сну.
Настане день — і буде Перемога;
Припинимо і лихо, і війну.
Софія Арутюнова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
