Якби ж я знав, що стомлена струною,
Забуде все, про що я говорив.
І взагалі душі її не скоїть,
Цей гріх, що колись я зчинив.
Мені так прикро й нещасливо знати,
Про ті гріхи, що рвали струни вмить.
Я прошу тебе: ти лише зостанься!
О люба, залишись хоча б на мить!
І серце вже немає болю,
Лише спогади із сизих вечорів.
Мене кує така уже не гідна доля,
Що і втопитись мало тут мені.
О музика моя вернися!
Любов, що у душі жила,
Я більш не можу
В світі так грішити.
А в серці зосталась лиш журба…
Я дякую тобі мій другий світе,
За музику даровану мені,
За всі ті струни, і мінор в печалі,
За те, що зберегти все ж не зумів.
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
