Я забув тебе, і відпустив.
Неначе камінь з душі
Відлягло…
Я нарешті в голові один
Немає дурниць, ніяких «но»
Мені легше тепер, повір.
Я не переймаюсь за тебе,
Лише іноді згадуючи твої листи,
Посміхнуся і знов до себе.
Для мене хмар із гойдалок не стало,
Дощі непрохідні уже не ллють.
Я з бокалом вина на веранді
Радію світу цьому!
Сказати, що було з тобою важко?
Е ні… Було безумовно гаразд.
Та долі все ж зійшлись інакше,
І вже не повернути час.
Я вдячний тобі за цю муку
І за радість, певний урок.
Я нестримно тебе чекатиму,
На веранді з червоним вином!
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
