Я довго думав, хто я є,
І мені, на думку спало,
Я – війна і це моє,
Бо мені, все крові мало,
Відберу, я ваші душі,
Руки у крові помию,
З’їм вас, як Японські суші,
Повідкручую вам шиї,
Закатую полонених до смерті,
Просто так, бо маю бажання,
Нічого було, лізти до неньки,
Заважили, панам в пануванні,
Виріжу ворогу, серце з грудей,
Дивлячись прямо у очі,
Немає співчуття, до цих свиней,
Нехай їх, від болю покорчить,
Декому, голову, ножем відріжу,
Не гострим ножем, а тупим,
Нехай захлинаються від болі,
Від мене, не уходять живим,
Потім запущу, ракети і дрони,
Не пожалкую вогню,
Не втримати ворогу, геть оборони,
Зажену їх усіх в западню.
Олександр Єрмоленко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
