Я грішна

Я грішна лиш тому що хтось судитись мене взяв.
Обмацана чужими язиками,
Обглодана до костів поглядом чужим,
Із зв’язаними наглухо руками.
Я грішна, бо комусь не до смаку
Моє обличчя, голос і мій одяг.
Я не готова тремтіти в страху
І праведники хороводи водять.
Моє життя для них неначе трута,
Пекучим терном по душі росте.
Бо я така, якою хочуть бути,
Яку суспільство просто не прагне.
Я грішна і не правильна, блудлива…
Серед усіх цих “вірних”, я одна.
Одна що справді проста й не зрадлива.
Одна, що досі тепла і жива.
Я грішна бо не змінювала маски,
Вливаючись у масу,як планктон.
Тому слова їх всі пусті,нема образи.
Моє життя і лиш мій є кордон.