"Я — жива!"

А я жива, я вічно буду жити.
І поки той вогонь в мені,
Навіки Богові служити
Я буду вдень, і уві сні.
І хай думки терзають душу,
І рвуть спустошені слова,
Вони одні, (зізнатись мушу),
П’янять, сильніше від вина.
Що є слова? То сірий попіл,
То мотлох мрій і сподівань.
І лиш один знайомий погляд,
Як світ нездійснених бажань.
І лиш один легенький дотик,
Запалить тисячі зірок.
І все без слів, мов старі ноти.
Це щось нове, не як з казок.
Мені би сісти і писати.
Писать відверто і сміливо
Мою історію, і знати:
Її почують, неодмінно.
Бо я жива і маю голос.
Лети крізь час моя душа,
Де рідний степ і пряний колос.
Хай бачить небо: Я — жива!
Аліса Сонячна