Я замкнутий в собі…

Я зАмкнутий в собі, так званий фальшивий поет
Навіть на аматора не підхожу
Не читаю брехливих газет
Просто криві рядки на папері вивожу
Не ношу костюми від Дольче Габбана
Явно не швейцарський годинник на руці
Грошима до краю не забиті кармани
І давно не було посмішки на лиці
А Ти, а Ти зовсім інша, на ангела схожа
Таких як Ти не було, нема і не бУде
І як мені колись сказала одна перехожа
«Лиш та одна, з обличчям ангела, твої почуття знову розбуде»
В Твоїх очах відблискують зорі
Поруч з Тобою душа тліє від тепла
Тихий спокій, ніби відпочинок на морі
І сонце після дощу, на тих вулицях, де Ти пройшла
З розуму зводить один Твій дотик
І в погляді Твоєму ціла купа добра
Твоя посмішка, смертельний наркотик
І удари не в ритм, з під лівого ребра
Моя кімната пам’ятає запах Твоїх парфумів, до тепер
Від безвиході рву на собі волосся
По моїх венах струм, тисячі Ампер
Ти моя мрія, до якої навіть доторкнутись не вдалося