Я запалю і ще одну цикарку

Я запалю і ще одну цикарку,
Що в руках дотліє не курившись,
Заполнить кімнату мимоволі
Дим тютюновий і спогади з неволі.

Я долью у келих ще вина,
Що так й стоятиме до ранку.
П’янке вино не в силах заживити
Глибокі шрами, що не дають спокійно жити.

Закривши очі відімкну я голос серця,
і розуму невпинне шепотіння.
Забувши про усе на світі,
Я упаду у вічні сновидіння.
Валерія