Я знову задивився в її очі,
У цей глибокий таємничий світ.
Я з подивом дивився в її ночі.
І губи… як же я хотів…
Я перестану тільки при умові,
Що осліпну або геть піду.
Немає в світі ще такої сили,
Аби спинила всю жагу мою!
І в тих очах чарівних ще дитячих,
Я бачив мерехтіння всіх світів.
Нехай у світі гинуть всі троянди,
А я дивитимусь, як вперше в її сни.
Мені хоча б на день, хоча б на хвильку,
Потрапити у загадковий світ.
І магія очей сіро-зелених,
Позбавили від темних мук оцих.
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
