Крізь кордони прокладений шлях
Вкрай зачепе тебе неминуче.
До кінця заколочений цвях
В моїм сердці відлунням пекучим
Розпинає мене через гнів.
Може час нам усім схаменутись?
Але, Боже, нема більше слів,
Ні бажання, ні сил ворухнутись.
Через силу на ноги встаю.
Ще не час, щоб із сумом зітхати.
Бачиш,нечисть у нашім краю,
Лізе в гай, до криниці, у хати.
Заблищать у долонях серпи.
То не зброя, але це врятує
Від ганьби. Стиснув зуби терпи.
Вищу славу героям дарує,
Хто пройшов через муки Христа,
Скрізь зневагу, терни, заборону.
Якщо встоїш, то це саме та,
Сила й міць, що виймає з полону
Твою душу та сердце. Болить
Від нетуги натруджена спина.
Знай і вір, що у будь яку мить,
Я з тобою, моя Україна!!!
В’ячеслав Мазур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
