Я лиш малесенька пилинка від піщинки,
Серед усіх галактик світових…
Я невидимкою десь можу розчинитись,
І розчепитись серед атомів усіх…
Я, як краплина з дощової хмари…
Тисячоліттями лилася із Небес,
І фантастичні, невідомі далі
Знов колообігом вертали до чудес.
А може десь я проліском зростала!?
І проривалася крізь кригу снігову…
Поки душа у просторі літала,
В далекім космосі, я маю там Зорю!
Та, про одне я знаю достеменно –
Куди б не занесло мене життя,
Тебе й мене – нас знають поіменно!
Ми витвір всьго всесвіту Творця!
ND💗
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
