Я не Ліліт, а звичайнісінька Єва

Я не Ліліт, а звичайнісінька Єва,
Що створена із твого ребра.
Немає у мене ні сили, ні крил.
Я навіки твоя раба.
Лялька, що потрібна тобі для розваги,
А завтра забудеш про мене.
Ти любиш Ліліт. До мене ні каплі поваги!
Дивлюсь, як стікає кров із власної вени.
Не страшно померти. Ти про мене забудеш.
Нову Єву створиш з ребра.
Тільки знай, що Ліліт ти ніколи не здобудеш,
Бо вільна вона, а не раба!
І скільки нас, отих зламаних Єв,
Що створені на догоду тобі?
Скільки жертв у землі, Адаме, ти схоронив?
Не згадаєш уже, далебі.
Та ніколи не зітреш із пам’яті ту,
Що відмовила, відцуралась Едему,
І полинула в ніч, у глуху дрімоту,
Тепер вона — демон!
Нещасний і бідний у своїм коханні,
Ти у Євах шукав спасіння.
Загубив спокій у любовних стражданнях.
Не пізнати тобі прозріння!
І ламаєш долі своїх покірних дружин,
Бо Ліліт не схилила спину!
Завтра я теж у землі спочину,
А ти створиш для себе нову Єву…
14.01.2023

Мотря Рутенія Черлена