Я не смію тебе називати своєю,
Я для тебе ніколи не буду твоїм.
Та чому коли бачу тебе – плаче серце,
В голові розбігаються сотні рядків?
Я не можу тебе покохати шалено,
Я коханим тобою не стану. Чому,
Тільки погляд один – як удар по легеням
І повітря не маю? Немов не живу.
Я не смію, не можу! Любові немає,
Та чомусь мої мрії про тебе, і сни.
Не люблю! Та чому знову миті чекаю,
Коли враз озирнуся, а поруч є ти.
Вікторія Тодавчич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
