Я обертаю волю

Трішки боляче ще буває,часом
Та минути цих відчуттів
Дають змогу здобути відразу.
Ти ж цього сильно так хотів?
Трішки сумно стає мимоволі,
І задумлива жага жити,
Мов останні ривки до волі
Не дають в серце ніж висадити.
Трішки страшно було почути,
Що не гідна я бути поруч.
Що не гідна з тобою бути
І тому ти пішов ліворуч.
Трішки хочеться слух утратить,
І не чути усьо бруду у якому мене звинуватив
І казав,що то я паскуда.
Трішки хочеться час вернути
В ті моменти де ми незнайомі,
Де ціную своє я щастя,
Не втрачаю себе мимоволі.
Трішки соромно признаватись,
Що сама себе я боялась.
В голові я кричала "Досить!"
І за руку тебе тримала.
Страх водив нас роки по колу.
Колу пекла із зрад і болі,
Якщо в цьому весь сенс кохання,
Тоді я обераю волю.

Любава Волошин