Барабанять по шибках дощі…
Поховалися люди в плащі…
Під калюжами всі тротуари,
Вітер звихрився – це грози чари…
Непомітно сховалась Весна…
Зникла в зелені…інша пора…
Літня злива клекоче, шипить…
В червні місто водою кипить…
Я по вікнах вгадаю тебе…
Нехай злива, та, серце моє –
Через відстань полине крізь дощ,
З вітром мовить у простір про щось…
Намалюю по шибці, всміхнуся…
Знов у мріях до тебе тулюся…
Не вгамується це почуття,
Хоч на відстані наші серця…
В унісон барабанить дощ…
Я скажу тобі подумки щось…
Посміхнешся у відповідь, чуєш…
Де завгодно мене ти відчуєш!..
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
